ФІАЛКА БІЛА (VIOLA ALBA)
Таксономічна належність: Родина Фіалкові — Violaceae.
Природоохоронний статус виду: Рідкісний.
Наукове значення: Середземноморсько-центральноєвропейськосубатлантичний вид на пн.-сх. межі ареалу.
Ареал виду та його поширення в Україні: Скандинавія (пд. і зх.), Ср. та Атлантична Європа. В Україні — на Закарпатті (Чорна гора), пд.-сх. Поділлі (Товтровий кряж). Вказується для степової зони (сумнівно). У Криму росте V. dehnhardtii Ten. (V. scotophylla Jord., V. alba Bess. subsp. scotophylla (Jord.) Gremli). Адм. регіони: Зк, Чц, Хм.
Чисельність та структура популяцій: Локальна популяція на Закарпатті малочисельна, її стан невідомий. На Поділлі трапляється малими ізольованими популяціями, вони повночленні, але їхня динаміка не досліджена. Іноді спостерігається здичавілою в рудералізованих ценозах (м. Кам’янець-Подільський).
Причини зміни чисельності: Руйнування природних локалітетів, розорювання лучно-степових схилів, випалювання чагарників.
Умови місцезростання: Лучні степи, остепнені луки, схили, світлі ліси, узлісся та лісові галявини, серед чагарників. У складі угруповань кл. Festuco-Brometea, союзу Prunion fruticosae, іноді — кл. Quercetea pubescenti-petraeae, як здичавіле в угрупованнях союзу Galio-Alliarion. Факультативний кальцефіл, мезофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна рослина 8–12 см заввишки, з висхідним кореневищем і розетками листків. Листки серцеподібнотрикутні; черешок 2–8 см завдовжки, довший за пластинку, густо опушений жорсткуватими, донизу відігнутими волосками; пластинка з нерівно зарубчасто-зубчастим щетинкуватогустовійчастим краєм, при основі глибокосерцеподібна, з обох боків опушена жорсткуватими волосками (до 0,5 мм). Прилистки вузьколанцетні, 5–20 мм завдовжки, загострені, по краю розсунуто торочкувато-залозисті (торочки до 1 мм). Квітконіжки відходять від основи розетки, 3,5–8 см завдовжки, майже голі; чашолистки довгасто-яйцеподібні, 5–7 мм завдовжки (з придатком), 1,75–2,5 мм завширшки, по краю війчасті; віночок 12– 20 мм завдовжки, білий; пелюстки оберненояйцеподібні, шпорка 3–4 мм завдовжки, тупа. Квітки запашні. Зав’язь і коробочка волосисті. Цвіте у березні–травні, плодоносить у травні–липні. Розмножується насінням і вегетативно.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють на території НПП «Подільські Товтри» (товтра Несамовита) та філіалу «Чорна гора» Карпатського БЗ. Необхідний моніторинг відомих популяцій, а також пошуки нових локалітетів виду. Заборонено порушення умов місцезростання (розорювання та заліснення степових ділянок, терасування схилів).
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у багатьох ботанічних садах.
Господарське та комерційне значення: Декоративне.
Джерело: http://redbook-ua.org/
ШАФРАН ГЕЙФЕЛІВ (CROCUS HEUFFELIANUS)
Таксономічна належність: Родина Півникові — Iridaceae.
Природоохоронний статус виду: Неоцінений.
Наукове значення: Карпатсько-балканський монтанноальпійський вид на пн.-сх. межі ареалу.
Ареал виду та його поширення в Україні: Сх. та Пд. Карпати, Балкани. В Україні — Карпати (усі висотні пояси), Передкарпаття, Прут-Дністровське межиріччя (Хотинська височина), Зх. Поділля. Адм. регіони: Вл, См, Лв, Ів, Тр, Зк, Чц, Хм, Вн, Од.
Чисельність та структура популяцій: Утворює багаточисельні, великі за площею, здебільшого повночленні популяції. Переважна більшість популяцій характеризується лівостороннім віковим спектром. Частка ювенільних та імматурних особин у популяціях у кілька разів більша за частку генеративних. Просторова структура слабкодифузна. Максимальна щільність популяцій становить 20–100 особин на м2.
Причини зміни чисельності: Як декоративна рослина інтенсивно зривається на букети, викопується для продажу та пересадки на присадибні ділянки. В околицях міст потерпає від надмірної рекреації. На межі ареалу зазнає негативних впливів у зв’язку з освоєнням характерних для виду екотопів.
Умови місцезростання: У рівнинних, передгірських та середньогірських місцевостях приурочений переважно до лісових фітоценозів, у високогірських — є компонентом лучних угруповань. Оптимум поширення виду в угрупованнях класів Juncetea trifidi, Calluno-Ulicetea, MolinioArrhenatheretea, Querco-Fagetea. Мезофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина 10–19 см заввишки. Бульбоцибулина округла, 10–12 мм завширшки, трохи сплюснута зверху та знизу, вкрита темно-коричневою тунікою, утвореною сухими лускоподібними низовими листками. Листки (2–3 шт.) 2–7 мм завширшки, лінійні, 8–17 см завдовжки, з загорнутими краями та сріблястою смужкою по осі вздовж усього листка. Квітки поодинокі. Оцвітина фіалкового кольору, проста, віночкоподібна, 9–13 см завдовжки. Цвіте у березні–квітні. Плодоносить у травні–липні. Плід — тригнізда коробочка. Розмножується насінням, рідше бульбоцибулинами. Розповсюдження насіння відбувається шляхом автохорії та мірмекохорії.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють на території Карпатського БЗ, «Медобори» та ПЗ «Ґорґани», Карпатського, «Синевир», «Вижницький», «Подільські Товтри», «Сколівські Бескиди» НПП та низки заказників, пам’яток природи і заповідних урочищ. Заборонено збирання витоптування, організацію нових місць рекреації, надмірний випас, викопування бульбоцибулин.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують у ботанічних садах.
Господарське та комерційне значення: Декоративне.
Джерело: http://redbook-ua.org/
ЦИБУЛЯ ВЕДМЕЖА, ЧЕРЕМША (ALLIUM URSINUM)
Таксономічна належність: Родина Цибулеві — Alliaceae.
Природоохоронний статус виду: Неоцінений.
Наукове значення: Середньоєвропейський гірський вид, представлений в Україні окремим підвидом; пізньовесняний ефемероїд.
Ареал виду та його поширення в Україні: Атлантична, Середня та Сх. Європа, Середземномор’я, Скандинавія, Кавказ, Мала Азія. В Україні — Полісся (зрідка), Лісостеп (в основному Правобережний), Карпати та Передкарпаття — спорадично, сх. частина Лісостепу (зрідка). Адм. регіони: Вл, Рв, Жт, Кв, Чн, См, Лв, Ів, Тр, Зк, Чц, Хм, Вн, Чк, Кд, Пл, Хр.
Чисельність та структура популяцій: Вид є сезонним домінантом, панує навесні в трав’яному покриві лісів в окремих місцях на площі до декількох сотень га. В популяціях переважають особини передгенеративних стадій розвитку, квітуючі особини складають 20–30% від загальної чисельності.
Причини зміни чисельності: Вузька еколого-ценотична амплітуда, внаслідок чого вразливий до дії антропогенних факторів (суцільні рубки лісів, осушувальна меліорація, зрізання листя та витоптування рослин в процесі заготівлі як харчової та лікарської сировини).
Умови місцезростання: Затінені широколистяні та мішані ліси порядку Fagetalia sylvaticae. Надає перевагу багатим гумусом свіжим та вологим некислим ґрунтам. Мезофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина 20–40 см заввишки. Цибулина довгаста, без покривних лусок, має одну луску, яка являє собою основу листка. Стебло тригранне або напівциліндричне, виповнене, довше за листя або такої ж довжини. Листки (2–3) еліптичноланцетні 10–20 см завдовжки та 3–6 см завширшки, поступово звужуються у довгий (10–20 см) черешок. Покривало опадне. Суцвіття напівкулястий 10–30-квітковий зонтик. Листочки оцвітини білі. Плід майже куляста тригранна коробочка. Цвіте в травні–червні. Розмножується насінням та вегетативно — цибулинами.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють в Канівському, Рівненському, «Медобори» ПЗ, Карпатському, Мезинському, Голосіївському, «Вижницький», «Подільські товтри», «Синевир», «Сколівські Бескиди», «Ужанський», «Яворівський» НПП, на території низки заказників і пам’яток природи. Необхідне створення заказників на Лівобережжі Дніпра, контроль стану популяцій. Заборонено суцільні рубки лісів, проведення осушувальних меліоративних робіт, заготівлю та торгівлю рослинами.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у багатьох ботанічних садах.
Господарське та комерційне значення: Харчове, лікарське, декоративне.
Джерело: http://redbook-ua.org/
БІЛОЦВІТ ВЕСНЯНИЙ (LEUCOJUM VERNUM)
Таксономічна належність: Родина Амарилісові — Amaryllidaceae.
Природоохоронний статус виду: Неоцінений.
Наукове значення: Середньоєвропейський вид на сх. межі ареалу.
Ареал виду та його поширення в Україні: Атлантична та Середня Європа, Середземномор’ я (пн. Апеннінського п-ова). В Україні трапляється на Закарпатті, у Карпатах, Передкарпатті, Малому Поліссі, Пн. Поділлі та в Розточчі. Адм. регіони: Лв, Ів, Тр, Зк, Чц.
Чисельність та структура популяцій: Переважна більшість популяцій нормального типу з повночленним лівостороннім віковим спектром і чисельністю особин від 50 до 500 екз. на м2. Виділяються три групи варіантів вікових спектрів, які властиві для лісових, лучних і високогірних популяцій. Завдяки значній екологічній пластичності вид посідає стійке положення в широкому діапазоні еколого-ценотичних умов.
Причини зміни чисельності: Руйнування оселищ, осушувальна меліорація, викопування рослин для продажу разом з цибулинами.
Умови місцезростання: Поширений від рівнини до верхнього лісового поясу (від 100 до 1400 м н.р.м), на заболочених, щільних, щебенистих, з ознаками оглеювання ґрунтах. Має широку екологічну амплітуду: від відкритих лук (порядку Molinietalia) до широколистяних і хвойних лісів (кл. Salicetea purpureae, Alnetea glutinosae, QuercoFagetea, Vaccinio-Piceetea). Найпоширеніший у широколистяних лісах нижнього гірського поясу (Закарпаття) і заплавних вільхових, ясенево-вільхових і дубових лісах (Передкарпаття та рівнинні території). Гігромезофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина 10– 35 см заввишки з яйцеподібною цибулиною. Листки (3–5), лінійні, яскраво-зелені, шкірясті, блискучі. Два приквіткові листки зрослися в перетинчасте крило з двома кілями. Квітконіжки пониклі. Квіток на квітконосі 1–2 (рідко 3–4). Оцвітина широкодзвоникувата, шестичленна. Пелюстки білі з жовтою або зеленою плямою на верхівці. Плід — овальнотригранна коробочка. Цвіте у травні–липні, плодоносить у липні. Розмножується насінням і вегетативно.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють в Карпатському БЗ, ПЗ «Ґорґани», НПП Карпатському, «Синевир», «Сколівські Бескиди», Яворівському, Ужанському, РЛП «Равське Розточчя», «Верхнє-Дністровські Бескиди», «Надсянський», низці пам’яток природи, заказників, заповідних урочищ. Необхідно контролювати стан популяцій в окол. великих міст. Заборонено руйнування місцезростань, проведення осушувальної меліорації, викопування рослин та торгівлю ними.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у багатьох ботанічних садах і використовують в озелененні.
Господарське та комерційне значення: Декоративне, лікарське.
Джерело: http://redbook-ua.org/
РЯБЧИК ШАХОВИЙ (FRITILLARIA MELEAGRIS)
Таксономічна належність: Родина Лілійні — Liliaceae.
Природоохоронний статус виду: Вразливий.
Наукове значення: Палеарктичний вид з диз’юнктивним ареалом.
Ареал виду та його поширення в Україні: Вид зростає в Атлантичній, Середній (від Скандинавії до Франції) і Сх. Європі, Середземномор’ї, на Алтаї. В Україні — Закарпаття, Передкарпаття, Буковина, Зх. Лісостеп, зрідка — Правобережний Лісостеп, Центральне Полісся. Адм. регіони: Жт, Кв, Лв, Ів, Зк, Чц.
Чисельність та структура популяцій: Зростає окремими куртинами, невеликими за площею та малочисельними. Популяції у віддалених важкодоступних місцях відзначаються високою щільністю і повночленними віковими спектрами, в окол. населених пунктів (наприклад, м. Чернівці) втрачені.
Причини зміни чисельності: Осушувальна меліорація, надмірне випасання, зривання рослин, переважно для продажу, викопування рослин.
Умови місцезростання: Вид заплавних екотопів із багатими вологими ґрунтами. В Карпатах відомий із заплав Тиси, долин р. Сірет, р. Прут та ін., де зростає у заплавних дубових, вільхових, ясеневовільхових, ясеневих лісів (союз Alnion incanae) та в заболочених луках на їх місці. В Правобережному Лісостепу зростає в заплаві р. Рось із виходами гранітів на луках, оточених чорновільшняками.
Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина 15–40 см заввишки із кулястою цибулиною. Стебло пряме, на верхівці дугоподібно загнуте. Сірозелені листки чергові, широколінійні, жолобчасті. Стебло несе 2–3 дзвоникоподібні повислі квітки, пурпурні, із шахматним малюнком (зрідка жовті). Плід куляста коробочка. Цвіте в квітні–травні. Плодоносить у червні. Розмножується насінням та вегетативно.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють в НПП «Синевир» і пам’ятці природи загальнодержавного значення «Білка» (Чернівецька обл.). Необхідно збільшити кількість природно-заповідних територій для охорони виду. Заборонено збирання рослин, проведення осушувальної меліорації, надмірний випас.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення: Декоративне.
Джерело: http://redbook-ua.org/
БЕЛАДОНА ЗВИЧАЙНА (ATROPA BELLADONNA)
Таксономічна належність: Родина Пасльонові — Solanaceae.
Природоохоронний статус виду: Вразливий.
Наукове значення: Реліктовий вид з вираженою ценофобною стратегією.
Ареал виду та його поширення в Україні: Центральна, Пд. Європа, Середземномор’я, Балкани, Мала Азія, Кавказ. В Україні поширений на Закарпатті, у Карпатах, Передкарпатті, на Розточчі, Опіллі, Придністров’ї, у Криму (гірська частина). Адм. регіони: Лв, Ів, Тр, Зк, Чц, Хм, Вн, Кр.
Чисельність та структура популяцій: Росте розсіяно поодинці або невеликими групами, іноді утворює на молодих зрубах або вздовж доріг чисельні зарослі, які поступово в міру формування лісу зменшуються. Здебільшого локальні популяції чисельно незначні, зберігають стабільну структуру, нормальні, різновікові. Спостерігається інтенсивне зменшення загального ареалу виду.
Причини зміни чисельності: Вузька еколого-ценотична амплітуда, інтенсивне лісове господарство та посадка інтродукованих порід, заготівля лікарської сировини.
Умови місцезростання: Багаті евтрофні букові та інші широколистяні ліси кл. Querco-Fagetea (порядки Fagetalia sylvatica, Dentario-Fagetalia), на просіках, зрубах, галявинах, серед чагарників (кл. UrticoSambucetea). Гемісциофіт, мезофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина 60– 120 м заввишки з товстим багатоголовим кореневищем. Стебло прямостояче, розгалужене. Листки до 20 см завдовжки, яйцеподібні, довгастоеліптичні, загострені. Квітки поодинокі, брудно-червонуватофіолетові, трубчасто-дзвоникоподібні, пониклі. Плід кругла чорна блискуча багатонасінна ягода. Цвіте у червні–липні, плодоносить у вересні. Розмножується насінням.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють в НПП «Ужанський», «Подільські Товтри», Карпатський, Карпатському БЗ, в Ялтинському гірсько-лісовому та Кримському ПЗ. Необхідно контролювати стан популяцій. Заборонено заготівлю лікарської сировини, порушення умов місцезростання.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у багатьох ботанічних садах, культивують як лікарську рослину.
Господарське та комерційне значення: Лікарське.
Джерело: http://redbook-ua.org/
БОРОВИК БРОНЗОВИЙ, БОРОВИК ТЕМНО-КАШТАНОВИЙ (BOLETUS AEREUS BULL)
Таксономічна належність: Родина Боровикові — Boletaceae.
Природоохоронний статус виду: Вразливий.
Наукове значення: Неморальний вид з диз’юнктивним ареалом.
Ареал виду та його поширення в Україні: Переважно у середземноморських країнах Європи і регіонах Пн. Америки з теплим кліматом. В Україні відомий із Закарпаття (окол. с. Оноківців Ужгородського р-ну), Лівобережного Лісостепу (окол. смт. Котельви Полтавської обл.), Лівобережного злаковолучного Степу (с. Гайдари Зміївського р-ну Харківської обл.), Пд. берега Криму. Адм. регіони: Зк, Пл, Хр, Кр.
Чисельність та структура популяцій: Трапляється поодинці або групами з 2–3 плодових тіл, на Пд. березі Криму — інколи масово.
Причини зміни чисельності: Збирання заготівельними організаціями та населенням.
Умови місцезростання: Листяні (переважно дубові) ліси, субори, шибляк.
Загальна біоморфологічна характеристика: Шапинка 5–20 см у діаметрі, напівокругла, з віком опукла, подушкоподібна, бронзова з оливковим відтінком, шоколаднокоричне-ва, до чорно-коричневої, гладенька, з часом ямчаста, інколи зморщена, оксамитова, ніжноволокниста, суха, дещо ослизнюється при зволоженні, спочатку з покривленим, пізніше майже рівним краєм. Трубочки білі, згодом зеленкувато-жовті, з золотисто-бурим відтінком. Пори заокруглені, дрібні, до 1 мм у діаметрі у зрілих плодових тіл, білуваті, пізніше кремові, до оливково-жовтих, з буруватим відтінком, не синіють. Трубочки до 2 см завдовжки. Спори 11–17×4–9 мкм, вузько-еліпсоїдні, веретеноподібні, гладенькі, тонкостінні, жовтувато-бурі, з однією чи декількома краплинами олії. Споровий порошок тьмянооливково-зелений. Ніжка 5–13×2– 4 см, спочатку майже бульбо- чи бочкоподібна, з віком циліндрична, іноді булавоподібна, міцна, виповнена, темно-бура (світліша від шапинки), сітчаста (у верхній частині сітка біла, біля основи бура), при зрізуванні її м’якуш дещо темніє. М’якуш білий, при пошкодженні його колір не змінюється, дуже щільний і твердий у молодих плодових тіл, м’якшає при дозріванні, з грибним запахом, приємним смаком. Плодові тіла з’являються в червні–жовтні. Мікоризоутворювач. Цінний їстівний гриб.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Потрібно створити ботанічні заказники в місцезнаходженнях виду.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення: Мікоризоутворювач. Цінний їстівний гриб.
Джерело: http://redbook-ua.org/
ПІДСНІЖНИК ЗВИЧАЙНИЙ АБО БІЛОСНІЖНИЙ (GALANTHUS NIVALIS)
Таксономічна належність: Родина Амарилісові — Amarylidaceae.
Природоохоронний статус виду: Неоцінений.
Наукове значення: Європейсько-середземноморський вид на сх. межі ареалу.
Ареал виду та його поширення в Україні: Центральна Європа, Середземномор’я, Передкавказзя. В Україні — переважно в Правобережному Лісостепу, Карпатах, Передкарпатті, Зх. Поділлі, Розточчі, рідше на Правобережному Поліссі, рідко — в Лівобережному Лісостепу. Адм. регіони: Вл, Рв, Жт, Кв, Чн, См, Лв, Ів, Тр, Зк, Чц, Хм, Вн, Чк, Пл, Од, Мк.
Чисельність та структура популяцій: Популяції здебільшого численні, вид в багатьох місцях навесні аспектує. Проте біля населених пунктів і місць відпочинку популяції регресують і зникають (від м. Києва у повоєнний час межа поширення відсунулась на 50–60 км). Спостерігається тенденція до зменшення кількості квітучих особин.
Причини зміни чисельності: Масове зривання на букети, переважно для продажу, викопування цибулин, рекреаційне навантаження.
Умови місцезростання: Листяні ліси, переважно дубові та грабоводубові (кл. Querco-Fagetea), галявини, узлісся, чагарники (кл. Rhamno-Prunetea; кл. UrticoSambucetea), на багатих, достатньо зволожених ґрунтах. Мезофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Ранньовесняний ефемероїд. Багаторічна трав’яна рослина 8–20 см заввишки із підземною цибулиною, обгорнутою трьома бурими шкірястими лусками. Прикореневі листки (2) лінійні, сірувато-зелені, виходять із піхвових лусок. Стебло прямостояче. Квітки на пониклих квітконіжках, поодиноко виходять із піхов приквітка. Зовнішніх листочків оцвітини 3, вони білі, видовжені; внутрішні листочки (3) вдвічі коротші, дзвоникоподібні, прямі, із зеленкуватою плямкою на кінці. Плід тригнізда коробочка. Цвіте в березні–квітні, плодоносить в травні–липні. Розмножується цибулинами та насінням.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Проводяться громадські акції з охорони первоцвітів. Охороняють в багатьох природно-заповідних територіях Правобережжя, великі популяції в Карпатському БЗ, Карпатському та «Вижницькому» НПП, в ПЗ «Медобори» та ін., на Лівобережжі — в НПП Ічнянський. Необхідно посилити інформованість населення, контролювати заборону продажу та стан популяцій. Заборонено несанкціоновану заготівлю та продаж, порушення умов місцезростання.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують в багатьох ботанічних садах та парках, інколи на присадибних ділянках.
Господарське та комерційне значення: Декоративне.
Джерело: http://redbook-ua.org/
ДЗВОНИКИ КАРПАТСЬКІ (CAMPANULA CARPATICA)
Таксономічна належність: Родина Дзвоникові – Campanulaceae.
Природоохоронний статус виду: Рідкісний.
Наукове значення: Реліктовий ендемічний вид на пн.-сх. межі ареалу.
Ареал виду та його поширення в Україні: Поширений у Зх. (Польща, Словаччина), Сх. (Україна, Румунія) та Пд. (Румунія, Чорногорія) Карпатах. В Україні достовірно відомий лише зі Свидівця, Чорногори та Мармароських Альп. Адм. регіон: Зк.
Чисельність та структура популяцій: Росте окремими групами та поодинці, локальні популяції дифузного типу: займають досить великі площі, але відзначаються низькою щільністю особин, повночленні й відносно стабільні. Є дані, що в деяких локалітетах існує тенденція до зменшення чисельності особин.
Причини зміни чисельності: Головним лімітуючим фактором поширення виду в регіоні є наявність карбонатних субстратів. У деяких місцях (Свидовець) негативний вплив може мати інтенсивне випасання і пов’язана з ним евтрофікація екотопів. Іноді знищують у відносно доступних місцях для пересаджування до альпінаріїв.
Умови місцезростання: У лісовому поясі на карбонатних скелях. Росте на кам’янистих розсипищах, щебенистих малопотужних ґрунтах, здебільшого в угрупованнях союзу Cystopteridion (кл. Asplenietea trichomanis) та кл. Thlaspietea rotundifolii. Мезофіт. Облігатний кальцефіл.
Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна майже гола або коротко-шорстко-опушена рослина з видовженим, косо горизонтальним кореневищем. Стебло при основі висхідне, 15–40 см заввишки, тонкоборозенчасте, негусто улиснене. Прикореневі листки серцеподібнояйцеподібні, 7–12 см завдовжки, черешкові, видовжені або яйцеподібно-серцеподібні, по краю нерівномірно виїмчасті. Квітки зібрані в небагатоквіткові волотеподібні суцвіття, поодинокі на верхівках гілочок. Чашолистки ланцетні. Віночок голубий, 2–3 см діаметром. Коробочка розкривається отворами при верхівці. Цвіте в червні–липні. Плодоносить у серпні. Розмножується насінням.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється у Карпатському БЗ. Необхідна ретельна охорона скельних екотопів у лісовому поясі. Заборонено збирання рослин у природі для пересаджування в альпінарії, руйнування скельних біотопів, випасання худоби у місцях виростання виду.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у багатьох ботанічних садах України, використовують в озелененні, в альпінаріях.
Господарське та комерційне значення: Декоративне.
Джерело: http://redbook-ua.org/
ТИС ЯГІДНИЙ АБО НЕГНІЙ-ДЕРЕВО (TAXUS BACCATA)
Таксономічна належність: Родина Тисові — Taxaceae.
Природоохоронний статус виду: Вразливий.
Наукове значення: Рідкісний реліктовий вид з диз’юнктивним ареалом.
Ареал виду та його поширення в Україні: Зх., Центральна та Пд.-Сх. Європа, гірські масиви Середземномор’я, Кавказ, Близький Схід. На пд. до Азорських о-вів, Північної Африки та Ірану. В Україні — Карпати (Передкарпаття, Закарпаття), Гірський Крим. Адм. регіони: Лв, Ів, Зк, Чц, Кр.
Чисельність та структура популяцій: У Карпатах є значна кількість ізольованих популяцій, із яких найбільша у заказнику «Княж-Двір» (біля 22 тис. екз.). Зрідка трапляється у інших місцях та Закарпатті — Карпатський БЗ, Великобичківський, Межигірський, Усть-Чорнянський, Ясинський лісокомбінати. У Гірському Криму групами або поодиноко від Карабі-яйли до АйПетрі. Найчисельніші популяції у долині р. Бельбек (с. Вел. Садове) (2 тис. екз.), Великий Каньйон Криму (400 екз.), г. Тирки (с. Генеральське) (800 екз.). Найстаріші дерева мають вік понад 1000 р. і діаметр до 1,5 м (ур. Уч-Кош).
Причини зміни чисельності: Лімітує комплекс природних факторів: кліматичні, едафічні (наявність карбонатів), ценотичні та господарська діяльність (вирубування заради цінної деревини).
Умови місцезростання: У Карпатах росте двома смугами, пов’язаними з поширенням букових лісів: північний макросхил від 400 до 800 м н.р.м., пд. — 600–900 м н.р.м. в Гірському Криму — у верхній частині пд. (700–1200 м н.р.м.) та на пн. (500–1200 м н.р.м.) макросхилі Головної та Другої гряди. Приурочені до тінистих неморальних лісів на бурих евтрофних ґрунтах на карбонатах, в ущелинах, на скелях, крутих схилах, в умовах специфічного мікроклімату (високої вологості повітря, затінення). Росте в другому деревному ярусі в Карпатах — букових та ялицево-букових лісів (союз CephalantheroFagion, кл. Querco-Fagetea), у Криму — скельнодубових та букових лісів (союз Dentario-quinquefoliiFagion sylvaticae). Мезофіт, умброфіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Фанерофіт. Хвойне дерево або кущ 3–16 м заввишки, з пластинчатою або гладкою корою. Тривалість життя до 1–3 тис. років. Деревина міцна, червоного кольору. Хвоя голкоподібнолінійна, зверху темно-зелена, блискуча, знизу — світло-зелена, матова. Насіння оточене соковитим червоним арилюсом. Запилюється у квітні–травні. Плодоносить у вересні–жовтні. Розмножується насінням і вегетативно.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Угруповання занесені до Зеленої книги України, Охороняють в Карпатському БЗ, Кримському, Ялтинському гірсько-лісовому ПЗ та ряді заказників, зокрема, «Княж-Двір». Заборонено порушення місць зростання, рубки та обрізку окремих частин дерева, пересадка.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують досить широко.
Господарське та комерційне значення: Декоративний (художні промисли, народні обряди, вінки), як будівельний матеріал, для озеленення, лікарське, фітонцидне. Отруйна рослина.
Джерело: http://redbook-ua.org/
ВОДЯНИЙ ГОРІХ ПЛАВАЮЧИЙ TRAPA NATANS L
Таксономічна належність: Родина Водяногоріхові — Trapaceae.
Природоохоронний статус виду: Неоцінений.
Наукове значення: Реліктовий вид з диз’юнктивним ареалом, представлений численними локальними расами, яким інколи надається статус видів.
Ареал виду та його поширення в Україні: Водойми Середньої, Сх. та Атлантичної Європи, Середземномор’я, Кавказу, Пд. Сибіру, Далекого Сходу, Малої Азії, за межами природного ареалу — як занесений у багатьох регіонах світу. В Україні — у водоймах долин рр. Дніпра, Прип’яті, Тетерева, Десни, Сіверського Дінця, Пд. Бугу, Дністра, Дунаю, Ужа, Латориці, Боржави, Шацьких озер. Адм. регіони: Вл, Жт, Кв, Чн, См, Лв, Зк, Хм, Вн, Чк, Кд, Дн, Пл, Хр, Лг, Од, Мк, Хс, Зп.
Чисельність та структура популяцій: Трапляється спорадично. В окремих водоймах утворює багаточисленні популяції площею до кількох гектарів, щільністю 1,5–2,5 тис. особин на 100 м2. Середня продуктивність горіхів однієї розетки 10–20 шт. Із багатьох водойм уже зник.
Причини зміни чисельності: Меліорація, евтрофікація та зміна хімічних показників внаслідок впливу антропогенних факторів, засолення водойм у гирлових ділянках рр. Дніпра, Дунаю, Дністра.
Умови місцезростання: Малопроточні водойми, заплавні озера і стариці, затоки річок, що добре прогріваються, на глибині до 50–100 см, на ділянках з коливанням рівня води протягом вегетації, з мулистими, мулисто-піщаними та мулисто-торф’янистими донними відкладами. Асоціація Trapetum natantis (кл. Potametea). Гідрофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Гелофіт. Однорічна водна рослина з гнучким стеблом 50–150 см завдовжки (інколи до 500 см), плаваючі листки утворюють розетку діаметром до 20 см. Різна довжина здутих, заповнених аеренхімою черешків, забезпечує мозаїчне розміщення ромбічних листкових пластинок. Квітки поодинокі, надводні, з чотирма білими пелюстками, верхні долі чашечки залишаються при плодах, дерев’яніють та перетворюються в шипи. Плід кістянкоподібний, однак м’ясистий екзокарп швидко руйнується у воді, після чого плід набуває вигляду чотирирогого (дворогого) горіху. Цвіте у травні–червні, плодоносить у липні–серпні. Розмножується насінням.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють у Дунайському БЗ, Шацькому НПП та інших заповідних територіях. Заборонено руйнування місць зростання, заготівля горіхів.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вид культивують в різних ботанічних садах.
Господарське та комерційне значення: Декоративне, харчове, кормове, лікарське, водоохоронне.
Джерело: http://redbook-ua.org/
ЛЮБКА ДВОЛИСТА PLATANTHERA BIFOLIA (L.)
Таксономічна належність: Родина Зозулинцеві — Orchidaceae.
Природоохоронний статус виду: Неоцінений.
Наукове значення: Європейсько-середземноморський неморальний вид, що має складну біологію розвитку.
Ареал виду та його поширення в Україні: Європа, Кавказ, Сибір, Центральна і Мала Азія. В Україні — Карпати, Розточчя, Опілля, Полісся, пн. Лісостеп, Степ (дуже рідко), Крим. Адм. регіони: Вл, Рв, Жт, Кв, Чн, См, Лв, Ів, Тр, Зк, Чц, Хм, Вн, Чк, Кд, Дн, Пл, Хр, Дц, Лг, Од, Мк, Кр.
Чисельність та структура популяцій: Чисельні популяції відомі лише в Карпатах (до 1000 особин), дуже рідко на Поділлі (до 500–700 особин), на решті території — по 15–20 рослин з повночленним віковим спектром.
Причини зміни чисельності: Рубки лісів, меліоративні заходи, рекреаційні навантаження, зривання квітів, заготівля бульб.
Умови місцезростання: У Карпатах — найчастіше на післялісових луках, та у розріджених букових лісах, серед чагарників, на узліссях, в угрупованнях кл. Querco-Fagetea, Molinio-Arrhenatheretea, Nardo-Callunetea, Vaccinio-Piceeta. На Зх. Поліссі вид є компонентом неморальних теплолюбних грабових дібров та змішаних дубовососнових лісів. Мезофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина 20– 60 см заввишки. Бульби цілісні, овальні. Стебло високе, струнке, при основі обгорнуте 2–3 бурими піхвами, листків 4–6, нижні 2–3 великі, еліптичні, зближені при основі стебла. Суцвіття китицеподібне, циліндричне, негусте, 10–25 см завдовжки. Квітки великі, білі, пахучі. Губа довга, лінійна, спрямована донизу, значно довша за інші листочки оцвітини. Шпорець зігнутий, в 1,5–2 рази довший за зав’язь. Цвіте у червні–липні, плодоносить у серпні–вересні. Розмножується насінням. Рослина зацвітає на 11-му році життя. Тривалість життя до 27 років.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесено до Додатку II CITES. Охороняється в Карпатському БЗ, в Канівському, Поліському, «Розточчя», «Медобори», «Ґорґани», Рівненському ПЗ, в Карпатському, Шацькому, «Синевир», «Вижницькому», «Подільські Товтри», Яворівському, «ДеснянськоСтарогутському», «Мезинському», «Сколівські Бескиди», «Ужанському» НПП. Потребує режимів заповідності та заказного. Заборонено заготівлю рослин та порушення умов місцезростання.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують в ботанічних садах.
Господарське та комерційне значення: Декоративне, лікарське.
Джерело: http://redbook-ua.org/
БОРОВИК КОРОЛІВСЬКИЙ, ЯЄЧНИК BOLETUS REGIUS KROMBH
Таксономічна належність: Родина Боровикові — Boletaceae.
Природоохоронний статус виду: Зникаючий.
Наукове значення: Неморальний вид з диз’юнктивним ареалом.
Ареал виду та його поширення в Україні: Євразія, переважно в регіонах з теплим кліматом. В Україні відомий із Закарпаття (Закарпатська обл., Берегівський р-н, окол. с. Іванівка; Ужгородський р-н, окол. с. Невицьке), Лівобережного Лісостепу (Полтавська обл., Диканський р-н), Лівобережного злаково-лучного Степу (Донецька обл., Володарський р-н, пд. окол. смт. Володарськ), Пд. берега Криму (окол. с. Лаврове, г. Аю-Даг, ПЗ «Мис Мартьян»). Адм. регіони: Зк, Пл, Дц, Кр.
Чисельність та структура популяцій: Трапляється поодиноко, зрідка групами з 2–3 плодових тіл.
Причини зміни чисельності: Збирання населенням, вирубування лісів.
Умови місцезростання: Листяні, переважно букові та дубові ліси (здебільшого на вапнякових ґрунтах).
Загальна біоморфологічна характеристика: Шапинка діаметром 5–10 см, напівкуляста, згодом подушкоподібдна, коричнюваточервона або фіолетово-червона, з віком вицвітає, спочатку оксамитова, швидко стає голою, іноді злегка зморшкувата, суха, в суху погоду може дрібно розтріскуватися. Трубочки 1–3 см завдовжки, коротші навколо ніжки, злегка прирослі, спочатку золотистожовті, згодом зеленувато-жовті до жовтуватозелених з оливковим відтінком. Пори округлі, дрібні, лимонно-жовті, згодом оливковожовті. Спори 15–17×4–5 мкм, веретеноподібні, циліндрично-веретеноподібні, гладенькі, жовтувато-бурі. Споровий порошок оливково-коричнюватий. Ніжка 5–15×1,5–6 см, яйцеподібна, згодом булавоподібна, при основі сильно потовщена, лимонно-жовта, у верхній частині з дрібною жовтою сіточкою, при основі часто з винно-червоним відтінком. М’якуш насичено лимонно-жовтий, під шкіркою шапинки та в основі ніжки червонуватий, щільний, з приємним запахом та смаком, на зрізі іноді слабко синіє, особливо в шапинці. Пряжки є. Плодові тіла з’являються з червня до початку вересня.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється в ПЗ «Мис Мартьян». Доцільно створити ботанічні заказники в інших місцезнаходженнях виду та виділити його в чисту культуру.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення: Мікоризоутворювач. Цінний їстівний вид.
Джерело: http://redbook-ua.org/
ЗОЗУЛИНІ ЧЕРЕВИЧКИ СПРАВЖНІ CYPRIPEDIUM CALCEOLUS L.
Таксономічна належність: Родина Зозулинцеві — Orchidaceae.
Природоохоронний статус виду: Вразливий.
Наукове значення: Євразійський переважно бореальний (бореально-неморальний) вид, в Україні на пд. межі ареалу. Єдиний представник підродини Cypripedioideae у флорі Україні.
Ареал виду та його поширення в Україні: Європа (від Атлантичної Європи і Скандинавії на пд. до пн.-сх. Іспанії та пн. Італії, на сх. до Уралу), пд. Сибіру, пд. Далекого Сходу, Сх. Азія (Китай, Монголія). В Україні спорадично на Поліссі, у Лісостепу, Карпатах, Прикарпатті, Гірському Криму. Адм. регіони: Вл, Рв, Жт, Кв, Чн, См, Лв, Ів, Тр, Зк, Чц, Хм, Пл, Хр, Дц, Кр.
Чисельність та структура популяцій: Популяції нечисленні, здебільшого з правобічним віковим спектром та незадовільним природним відновленням; трапляється невеликими групами. Найбільші популяції, очеподібно, не перевищують 500 особин.
Причини зміни чисельності: Пряме знищення — збирання на букети, викопування рослин, витоптування; зміна місць існування: вирубування лісів, меліорація; можливо, зниження популяцій комах-запилювачів та грибів-симбіонтів. Відновлення природних популяцій утруднене через тривалий цикл розвитку та високу специфічність по відношенню до мікоризоутворюючих грибів-симбіонтів.
Умови місцезростання: Розріджені листяні й мішані ліси, узлісся, лісові галявини та лісові луки, зарості чагарників, лісові схили, переважно на вапнякових ґрунтах. Зростає переважно в угрупованнях союзу Fagion sylvaticae, рідше — союзів Carpinion betuli та Luzulo-Fagion. Мезофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Криптофіт. Багаторічна кореневищна трав’яна рослина до 35 см заввишки; кореневище горизонтальне, потовщене. Стебло прямостояче, опушене, рівномірно улиснене. Листки еліптичні або яйцеподібно-еліптичні, жилки опушені. Квітка зигоморфна, велика; зовнішні та внутрішні листочки оцвітини (за винятком губи) червонуваті, губа жовта або світло-жовта, значно збільшена, за формою нагадує міхур або черевичок. Фертильних тичинок 2. Плід коробочка, насінини дуже дрібні. Цвіте у травні-червні. Плодоносить у серпні-вересні. Розмножується насінням та вегетативно (кореневищами).
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесено до Додатку II CITES. Охороняється у Кримському, «Медобори» ПЗ, Шацькому, «Подільські Товтри», «Святі Гори» НПП, заказниках та пам’ятках природи. Необхідні моніторинг стану популяцій, створення нових об’єктів ПЗФ в усіх осередках виду, ширше впровадження у культуру, заходи з відновлення популяцій, репатріації та переселення рослин із загрожуваних оселищ. Заборонено збирання рослин, вирубування лісів, порушення умов зростання.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощується у Національному ботанічному саду ім. М. М. Гришка НАН України та в інших ботанічних садах України.
Господарське та комерційне значення: Декоративне.
Джерело: http://redbook-ua.org/
БЕРЕКА (ГОРОБИНА БЕРЕКА) SORBUS TORMINALIS (L.)
Таксономічна належність: Родина Розові — Rosaceae.
Природоохоронний статус виду: Неоцінений.
Наукове значення: Зникаючий вид.
Ареал виду та його поширення в Україні: Охоплює великі площі у Європі, Передній Азії та Пн. Африці. В Україні проходить крайня пн.-сх. межа поширення виду: Закарпаття, Передкарпаття, Пн. Бессарабія, Поділля. Окремі локалітети є в Гірському Криму. Адм. регіони: Лв, Ів, Тр, Зк, Чц, Хм, Вн, Од, Кр.
Чисельність та структура популяцій: Поодинокі особини, або групи з 3–5 дерев, що збереглися у місцях, малопридатних для лісогосподарської діяльності (круті схили ярів, зсувисті береги річок). У Криму вид звичайний для середнього гірського поясу, але має низьку ступінь трапляння (кілька особин на 100 м2).
Причини зміни чисельності: Вирубування мішаних широколистяних лісів і заміна їх монокультурами, вибіркова рубка береки як цінної деревини для виготовлення музичних інструментів.
Умови місцезростання: Компонент другого ярусу світлих широколистяних лісів. У рівнинній частині росте в угрупованнях порядку Fagetalia sylvaticae (кл. Querco-Fagetea). У Криму — у скельнодубових та скельно-дубо-соснових лісах порядку Querco-Carpinetalia betuli. Рідше трапляється в угрупованнях союзу Carpino orientalis-Quercion pubescentis (кл. Quercetea pubescenti-petraeae). Мезофіт, кальцефіл.
Загальна біоморфологічна характеристика: Фанерофіт. Дерево до 25 м заввишки. Кора сірувато-коричнева, трохи вздовж потріскана. Бруньки голі, округло-яйцеподібної форми. Листкова пластинка 16–18 см завдовжки і 5–10 см завширшки, має широкі лопаті. Квітки невеликі, 5–7 мм діаметром, зібрані у щиткоподібні суцвіття. Оцвітина біла. Плід яблуко, 12–15 мм завдовжки та 8–12 мм діаметром, темно-коричневого або червоно-коричневого кольору. Цвіте у квітні–травні, плодоносить у вересні–жовтні. Розмножується насінням.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють на території Ялтинського гірськолісового, Карадазького, Кримського та «Медобори» ПЗ, НПП «Подільські Товтри» та «Кармелюкове Поділля», РЛП «Чернівецький», «Дністровський каньйон», у заповідних урочищах та пам’ятках природи Чернівецької, Івано-Франківської, Тернопільської та Вінницької обл. Заборонено вибіркову рубку дерев береки, руйнування місць зростання.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у багатьох ботанічних садах і дендропарках України, часто використовують в озелененні. Найтовще дерево береки (стовбур діаметром понад 80 см) зростає у Чернівецькому ботанічному саду.
Господарське та комерційне значення: Декоративне, лікарське, харчове.
Джерело: http://redbook-ua.org/
БІЛОЦВІТ ЛІТНІЙ LEUCOJUM AESTIVUM L.
Таксономічна належність: Родина Амарилісові — Amaryllidaceae.
Природоохоронний статус виду: Вразливий.
Наукове значення: Вид на пн.-сх. межі ареалу.
Ареал виду та його поширення в Україні: Диз’юнктивне — у помірних областях Європи, Кавказу, Середземномор’я. В Україні — Закарпатська низовина та долини річок у нижньому поясі, степова зона — дельти рр. Дніпра, Дунаю, передгір’я Кримських гір. Адм. регіони: Зк, Од, Хс, Кр.
Чисельність та структура популяцій: Найбільші популяції займають площі у кілька гектарів і нараховують по кілька тис. ос. (повночленний віковий склад), найменші — на кількох десятках квадратних метрів мають кілька десятків особин. У Криму відоме лише одне місцезростання. У дельті Дунаю зустрічається зрідка. На Херсонщині зростає з нерівномірною щільністю у межах вузької смуги плавневих угруповань на 20-кілометровій ділянці берега лиману. У Закарпатській обл. відомо близько десяти місць зростання.
Причини зміни чисельності: Погіршення умов зростання внаслідок осушення, випасання, викошування до фази визрівання насіння та пряме знищення особин при розорюванні ґрунту чи викопуванні рослин. Найбільш відчутно зменшується чисельність у найменш стабільних лучних екотопах.
Умови місцезростання: Береги водойм, перезволожені екотопи, зайняті лучною, чагарниковою чи лісовою рослинністю. Рослини витривалі до незначного затінення і вимогливі до тепла, вологи та багатства ґрунту, можуть домінувати у трав’яному ярусі фітоценозів. Угруповання відносяться до кл.: Querco-Fagetea, Salicetea purpureaе, Molinio-Arrhenatheretea, Phragmitetea. Гігромезофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина. Цибулина яйцеподібна, 2–3 см у діаметрі; квітконос ребристий, злегка сплюснутий, 30–60 см заввишки; листків 4–7, широколінійних, блискучих, з сизим нальотом, 1–1,5 см завширшки, часто довших від квітконосу. Приквіткові листки 2, ланцетні; квітконіжки пониклі, квітки по 2–10 у зонтику. Оцвітина проста, шестичленна, широкодзвоникувата, листочки оцвітини 1,2–1,7 см завдовжки, білі з зеленою плямою на кінчику. Зав’язь нижня, коробочка діжкочи грушоподібна або майже куляста, до 1,5 см в діаметрі; насінини круглі, чорні, гладкі. Цвіте у квітні–травні, плодоносить у липні–серпні. Розмножується насінням та вегетативно.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють в Дунайському БЗ, заказниках «Великодобронський» (Закарпатська обл.), «Шаби» (Херсонська обл.). Заборонено заготівлю, продаж, порушення умов місцезростань.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують у ботанічних садах України.
Господарське та комерційне значення: Декоративне, лікарське.
Джерело: http://redbook-ua.org/
ГНІЗДІВКА ЗВИЧАЙНА NEOTTIA NIDUS-AVIS (L.)
Таксономічна належність: Родина Зозулинцеві — Orchidaceae.
Природоохоронний статус виду: Неоцінений.
Наукове значення: Рослина, зі складною біологію розвитку та сапрофітним (симбіомікотрофним) типом живлення.
Ареал виду та його поширення в Україні: Західнопалеарктичний вид (Європа, Кавказ, Мала Азія, Зх. Сибір). В Україні — в Карпатах, на Закарпатті, Поліссі, в Лісостепу, Степу (пн.), Гірському Криму. Адм. регіони: Вл, Рв, Жт, Кв, Чн, См, Лв, Ів, Тр, Зк, Чц, Хм, Вн, Чк, Кд, Пл, Хр, Дц, Лг, Од, Кр.
Чисельність та структура популяцій: Популяцій досить багато, але чисельність та щільність в них переважно низька.
Причина зміни чисельності: Руйнування місць зростання, негативний вплив рекреації та лісовпорядкувальних робіт.
Умови місцезростання: Тінисті листяні, мішані, рідше соснові ліси, переважно в місцях з розрідженим трав’яним покривом, на ґрунтах як бідних, так і багатих, з різним рівнем зволоженості, переважно багатим на вапно. Найчастіше в угрупованнях кл. Querco-Fagetea; в Криму також в угрупованнях кл. Erico-Pinetea (союз Brachypodio-Pinion pallasianae) та Quercetea pubescenti-petraeae (союз Carpinion orientalisQuercion pubescentis). Сціофіт, мезофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна жовтувато-бура сапротрофна рослина заввишки 20–45 см. Кореневище горизонтальне, з густо розташованими товстими, м’ясистими коренями, скрученими у вигляді пташиного гнізда. Стебло світлобуре, з 3–5 буруватими лусками, розвинені листки відсутні. Квітки жовтувато-бурі, з медовим запахом, досить великі, зібрані у довге китицеподібне суцвіття, приквітки лінійноланцетні. Листочки оцвітини оберненояйцеподібні, 4–6 мм завдовжки, складені широким дзвоником. Зав’язь не скручена. Цвіте у червні–липні. Плодоносить у серпні– вересні. Розмножується насінням, рідше вегетативно. Насіння проростає під землею за участю симбіотичного гриба. Надземний гін розвивається на 9–10-й рік і через два місяці після цвітіння засихає.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесено до Додатку ІІ CITES. Охороняється в Карпатському БЗ, «Черемському», Рівненському, Канівському, Кримському, Ялтинському гірсько-лісовому, Карадазькому, «Мис Мартьян», «Розточчя», «Медобори », «Ґорґани» ПЗ, Карпатському, Шацькому, Мезинському, «Вижницькому», Яворівському, «Ужанському», «ДеснянськоСтарогутському», «Синевир», «Подільські Товтри», «Святі гори», «Сколівські Бескиди» і «Гомільшанські ліси» НПП та інших заповідних об’єктах . Контроль за станом популяцій. Заборонено збирання рослин, порушення умов місцезростання.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення: Лікарське
Джерело: http://redbook-ua.org/
БУЛАТКА ДОВГОЛИСТА CEPHALANTHERA LONGIFOLIA (L.)
Таксономічна належність: Родина Зозулинцеві — Orchidaceae.
Природоохоронний статус виду: Рідкісний.
Наукове значення: Рідкісна рослина зі складною біологією розвитку.
Ареал виду та його поширення в Україні: Палеарктика (Європа, Кавказ, Мала Азія, Іран, Індія, Гімалаї, Пн. Африка). В Україні — Закарпаття, Карпати, Полісся, Лісоcтеп, Гірський Крим, Степ (рідко). Адм. регіони: Вл, Рв, Жт, Кв, Чн, См, Лв, Ів, Тр, Зк, Чц, Хм, Чк, Дц, Лг, Кр.
Чисельність та структура популяцій: Популяції від кількох до кількох сотень особин, але щільність низька. За віковою структурою переважають нормальні повночленні, з правостороннім віковим спектром, частка молодих особин становить третину. Лише на вирубках і в лісах, де випасають худобу, вони у пригніченому стані.
Причина зміни чисельності: Освоєння території, вирубка лісів, заміна букових на хвойні посадки, зривання на букети.
Умови місцезростання: Світлі (скельно- і пухнастодубові) та тінисті (букові) широколистяні ліси кл. Querco-Fagetea (порядок Fagetalia sylvaticae, Dentariо-Fagetalia, Querco-Carpinetalia betuli), Quercetea pubescentipetraeae (пор. Orno-Cotinetalia), Erico-Pinetea (порядок Erico-Pinetalia), частіше — на галявинах і узліссях (до 1500 м н.р.м.). До вологості та кислотності ґрунту рослини не вибагливі як на вапнякових, з добре розвиненим гумусовим шаром, так і на бідних і скелястих, інколи на заболочених торф’янистих ґрунтах. Мезофіт, сциофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина 15–60 см заввишки. Кореневище коротке. Стебло пряме або трохи звивисте. Листки лінійно-ланцетні, загострені, 7–16 см завдовжки. Суцвіття не густе, з 3–10 (20) великих білих квіток. Приквітки короткі, лише нижні довші зав’язі. Зовнішні листочки оцвітини ланцетні (12–16 мм), внутрішні — довгасто-еліптичні, коротші від зовнішніх. Губа майже вдвоє коротша від зовнішніх листочків оцвітини. Зав’язь скручена, сидяча, до 1 см завдовжки. Цвіте у травні–червні. Плодоносить у липні–серпні. Розмножується насінням і вегетативно.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється в Карпатському БЗ, Рівненському, Канівському, Кримському, «Мис Мартьян», Ялтинському гірсько-лісовому, Карадазькому, «Розточчя» ПЗ, Карпатському, «Вижницькому», Ужанському, Яворівському, Шацькому, «Синевир», «Подільські Товтри», «Сколівські Бескиди», «Святі гори» НПП. Контроль за станом популяцій. Заборонено збирання рослин, суцільні рубки лісів.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують в Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України.
Господарське та комерційне значення: Декоративне, лікарське.
Джерело: http://redbook-ua.org/