КОБЗАРЕВА АЛЕЯ ПРИЙМАТИМЕ “КАРПАТСЬКУ ВАТРУ”. ГАЗЕТА “ГОЛОС УКРАЇНИ” №240 (5990) ВІД 12 ГРУДНЯ 2014 РОКУ
25.12.2014Візит лісівників Ужгородщини у Татранський національний парк
10.01.2015І в Каменіці над Цірохою підводились підсумки трьох місяців
Шквалистий вітер не вибирає і цього разу засягнув на самому початку літа. Лихо, яке спричинив вихор Жофія, безпосередньо вплинуло на ліси, лісове господарство та більшість складових частин навколишнього середовища. Однак найбільше постраждала центральна Словаччина; вихор пройшовся і по всій Словаччині: від Малих Карпат аж до Полонини. Якщо в минулому бурі виникали головним чином вище в хвойних лісах і їх наслідки носили місцевий або районний характер, то у випадку з буревієм Жофія були понищені значні площі лісів майже по всій Словаччині. Особливо катастрофа проявилась у букових насадженнях, головним чином на східній Словаччині та в декотрих частинах центральної Словаччини.
Такі фактори як грунт, насичений дощовою водою разом з надзвичайною силою вітру, призводять до пошкодження дерев та руйнування лісів на території обох управлінь, що відносяться до філії Каменіца над Цірохов у розмірі 21192 м3. З того 14494 м3 приходиться на лісоуправління Камієнка, а 6698 м3 – на лісоуправління Йовса. Всупереч необхідності проведення насаджень та прорідження букових заростей, на філії були призупинена навмисна вирубка лісу, а пріоритетом з вирубки стала своєчасна переробка пошкодженої деревини після руйнуючого вітру. Найбільшої шкоди зазнали 70-90-річні букові дерева якісного деревного матеріалу. Серйозним ускладненням Жофії була дата її виникнення, а нашим найбільшим ворогом – час та пов’язаний з ним ризик знецінення деревного матеріалу. Пояснювати не потрібно, що зроблять з буковим стовбуром прямі сонячні промені та висока температура. Хоча листяний деревний матеріал на даний час немає серйозних вторинних шкідників, які могли б в понищеній деревині розмножуватись а пізніше перейти на здорові дерева, загрозою було знецінення якості букової деревини із-за запарювання. Першими заходами безпеки , які ми вжили, – це можливість доступу до лісу. Необхідно було щонайшвидше прочистити лісові дороги та під’їзні шляхи. Цей захід був необхідний з декількох причин. Оцінка і обробка матеріалу пошкодженої деревини у відкритих для доступу місцях – простіша і дешевша. Доступність важлива також для захисту здоров’я людей, що працюють в лісі. Надзвичайно важливою причиною доступності до місця негоди є протипожежний захист. Велика кількість маси після негоди, що знаходиться в лісі під час засушливих літніх місяців, значно збільшує ризик виникнення пожеж. Надзвичайна ситуація вимагала надзвичайний підхід. Нас чекали місяці напруженої роботи та повторні перемовини зі споживачами букового кругляку. Зусилля з най скорішого продажу цінного асортименту деревини зі складів принесло результати і ми не мусіли знижувати ціни в критичний період. На день написання цієї статті у нас перероблена наслідки катастрофи по всій філії, а в запасі – до 50 м3 букового кругляку.
Яка була тічка оленів в Малацках?
І знову вересень з неповторним природним театром – тічки оленів, зв’язаної з міграцією оленів до традиційних місць гону, яка супроводжується могутнім голосовим ревом оленів, при якому у багатьох вискакує гусяча шкіра. Цей період з нетерпінням чекає більшість заядлих мисливців так само, як і багато випадкових спостерігачів. І я вважаю це важливим – не тільки з погляду полювання , але перш за все як можливість комплексної оцінки якості оленів в мисливському угідді, тому що під час тічки показуються і старші олені, які живуть скрито і на протязі року їх не видно.
Мартін Ковач – незалежний референт
Цьогорічна тічка оленів почалась відносно скоро, оскільки вже повного місяця у вересні олені інтенсивно озивались. хоча тільки в деякій місцевості. Що цікаво, що цього року їм не заважає велика кількість грибників, які ходять по лісах. Саме цей фактор в минулому році спричинив невелику тиху тічку оленів, без типового ревіння. Вважаю, що оленям підходив минулорічний характер погоди: холодніше літо та більша кількість опадів. На протязі останнього тижня вересня місяця тічка оленів повністю розширилась по всій територій філії Малацки. Уже до 25 вересня гості-мисливці піймали приблизно 20 оленів і є припущення, що до кінця тічки цей рахунок значно збільшиться. Вважаю, що апогей настане наприкінці вересня, а потім помаленьку піде на спад аж до повного місяця у жовтні.
Несподіваний гість у сторожці
Ян Кральовіч, лісничий лісоуправління Мікулашов, філія Малацки
Прекрасний сонячний полудень. Час ніби створений для післяобідньої прогулянки до мого улюбленого угіддя. Час перевірити, чи все в порядку. І дійсно, перевірка вийшла надзвичайно цікавою. Спитаєтесь чому?
Те, що трапилось зі мною, точно не пережив ні один охоронець лісу. Йду собі під спів птахів до старої сторожки і мало не впаду! Біля сторожки цікавий гість. Вигрівається на сонечку, на лавочці. Красива золотисто-бура лисиця сердиться, що я перешкодив її полюванню, але як це зазвичай буває у шкідливиці при зустрічі з охоронцем лісу, зуби її клацнули надаремно. А для мене це стало пригодою на все життя.
КАМЕНІЦА
Перегортаючи сторінки мисливського календаря ми знову дочекались сезону, коли серце мисливця б’ється від збудження у два рази швидше. Листя дерев набуло насиченого кольору мабуть найкращої пори року, яка впливає на душу мисливця наче афродизіак пристрасті і очікування.
Павол Кислань – лісник, лісоуправління Йовса
Це прекрасне почуття, коли ніч розкриває людську душу і людина має від цього задоволення, наче звідкілясь виринула коханка у самий інтимний момент, коли вони є самі собою у повної тиші темряві. Ця тиша припадає для слуху мисливця наче мелодійний акорд, коли літо топиться в осені, а гора готується до зміни пори року повітрям, наповненим пристрастю і коханням. Настає час тічки. Час, коли і короля Вігорлату затоплює гормон, що пришвидшує стукіт серця найвеличнішого створіння наших – оленя карпатського (Cervus elaphus montanus).
Картина лісу в обрамленні заростей та верхівок дерев – це ранкова панорама неба. Зір і слух прислухаються до тиші дня, що прокидається , і який порушують цвіркуни та яких доповнюють перші звуки птахів. Очі мисливця спостерігають небозвід, на темній горі дивляться на дерева, котрі видають, звідки вітерець занесе неповторний аромат лісу. Світанок лякає інтимність цієї хвилини, коли здалека озивається той солодкий звук, який викликає повагу. Звук реву оленя, за яким майже кожний мисливець готовий пройти не один кілометр. Часто є найвірнішим партнером на шляху є невеликий дощ. Туман, що клубиться, вважається необхідним злом, вкриває своїми обіймами кожне дерево. Але часом він і допомагає непомітно приховати силует мисливця.
Кроки у супроводі св. Губерта при невеликому щасті приведуть мисливця аж до силуету самок оленів, котрим не один король наших гір хоче показати свою силу, красу і величність. Зазвичай в очах мисливця появляються сльози щастя та іскорки надії , що саме той олень, який у нього перед очима – найкращий подарунок за цілорічну турботу. В глибині душі розмовляє з Діаною та дякує їй за чарівну пісню гори, сповненої оленячого кохання, яку почув саме в цей момент, саме в цей час
Бажаю всім моїм колегам мисливцям та лісничим, аби цьогорічна тічка записалась в їх серцях зеленим пером з незмивними чорнилами. Аби цілорічні зусилля з догляду за нашими лісами і тваринами принесли жадані враження та нагороду у вигляді прекрасної картини на полотні душі мисливця або трофеї короля під дзвін келиха та перегляд усього ходу успішного полювання. Аби підломлені коліна та прискорене дихання заставили битися серця і всім гостям-мисливцям , які навідаються до прекрасних лісів Вігорлатських вершин. Нехай ввечері у найкращій атмосфері згадують шум букового листя, кроки, що супроводжуються зростаючою тінню, ревом господаря наших гір та дотепні розмови з покровителями мисливців про речі між небом і землею.
Щасливого полювання і нехай живе ліс, друзі!
Чому і кому хочемо подякувати?
Маріанна Гульякова – референт відділу керуючого філією Малацки,
фото: Р. Марачек, Е.Чавойски, Д.Юрковіч
Декотрі авторські внески починаються фразами «мені випав приємний обов’язок» Зваживши та задумавшись над таким вступом, при думці, про кого писати, я зразу ж відкинула цю фразу. Слово «обов’язок» якось не вкладалось у мою концепцію. А підходящий початок: мені випала честь чи маю за честь писати про людину, яку я мабуть знаю не так як інші, але всупереч тому у мене достатньо простору аби створити власне враження. В той же час при пошукові фактів, яких так не вистачає у барвистості статей, я отримала відповіді на питання, кому і чому ми хочемо подякувати. Хто і ким в житті був і ким є для нас інж. Їржі Янота?
У 2009 році він очолив підприємство, коли тодішній міністр оборони Мартін Бартак призначив його на посаду генерального директора державного підприємства ВЛМ ЧР. Успішно керував п’ять років. А керувати – це уміння. На жаль, могти і хотіти недостатньо. Аби керувати – потрібно знати. Бути на керівній позиції та управляти територією 126 000 га лісових угідь, 6000 га сільськогосподарських земель, нести відповідальність за 6 дивізій, поділених на лісоуправління, управління – на галузі, а галузі – на конкретних людей, які щодня приходять аби виконати свої трудові обов’язки – це уміння. Статистика також доводить, що друге найбільше в республіці підприємство приносило рекордні доходи саме в період його керування, які виросли вдвоє. Простіше кажучи, йшлося про результати господарювання фірми за останніх 15 років. Пережив діяльність декількох міністрів оборони і не зіткався з серйозною критикою економічного та лісового господарювання. Декотрі джерела навіть говорять, що йшлося про найкращий економічний результат підприємства, якому належить приблизно 5 % лісних угідь в Чехії і в історії взагалі.
А яким знала його я? На нарадах директорів, дружніх зустрічах, потім на робочих заходах, до котрих відноситься в певній мірі і відсоток вечірок. Ця людина справляла дуже приємне і дружнє враження. Невимушений, свідомий свого положення і всупереч цій складності – природний в будь якій ситуації. Працівники, що складають його «команду», з повагою, і вважаю, з задоволенням, супроводжували його на наші заходи, мали до нього повагу і пошану. Однак знали, що після завершення посадових обов’язків, їх усестороннє визнаний керівник стане душею вечора, який вміє сильним голосом заспівати (хочу зазначити, чисто і нефальшиво), затанцювати, розважитися разом з іншими, поговорити з кимсь і про все, а вранці свіжий і готований знову керувати великою кількістю людей і угідь. Просто, був, є і буде людиною. А в цьому і полягає успіх.
В рамках транскордонної співпраці з ДП ВЛМ СР – хоча при ньому якось і забули за кордони – можемо констатувати, що відносини між нашими підприємствами були нестандартні, успішні для обох сторін, взаємно інспіруючі. Співпраця була ефективною, її результати віддзеркалювались не тільки на гладкому перебігу спільних заходів. Взаємна підтримка, спільне використання нових ідей в діяльності, що виникають в підприємствах, завжди приносило позитивні наслідки. Транскордонна співпраця, чи скоріше – без кордонна, яка заслуговує подяку. Тому ми через генерального директора ВЛМ СР п. Яна Юріца передаємо Лист подяки, який ніби тримали і давали руки кожного з нас.
Фото: Передача Подяки панові інж. Я. Янота
Зліва інж.Ян Юріца, інж. Їржі Янота, доц.. ЮДр. Іван Гашпарович, канд..н.
ВІЙСЬКОВІ ЛІСИ І МАЄТКИ СЛОВАЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ
державне підприємство
ПОДЯКА
Від імені усіх працівників ДП Військові ліси і маєтки СР
висловлюємо сердечну подяку
інж. Їржі ЯНОТУ
котрий на посаді директора державного підприємства
Військові ліси і маєтки ЧР
підтримував розвиток багаторічної, активної і безпосередньої співпраці в галузі підприємництва та професійної спрямованості державних підприємств
Військові ліси і маєтки СР та Військові ліси і маєтки ЧР.
Твоє особисте натхнення, людяність і відкрита комунікація сприяли
відбудові та поглибленню професійних і дружніх відносин між
працівниками чеських і словацьких військових лісів.
Бажаємо тобі багато трудових та життєвих успіхів у твоїй подальшій роботі в
ДП ВЛС ЧР
14 квітня 2014 року
Плієшовце інж. Ян Юріца
генеральний директор
30 років з ВЛМ
ЛЮДОВІТ ЗВАЛЕНИ
Едуард Плучінски – технік управління , філія Кежмарок
2 дати в житті людини, котрих відділяє 30 років. Тридцять років праці у нашій фірмі, які обмежуються періодом 24 вересня 1984 р. – 24 вересня 2014 року. Хоча першу дату можемо з певністю позначити як початок його діяльності у підприємстві Військові ліси і маєтки СР, то друга дата точно не є кінцевою. Якими були ті тридцять років праці, який був початок, сама діяльність на різних посадах, чого б хотів іще досягнути на благо ВЛМ СР, про це все я запитав директора лісоуправління Любіца ДП ВЛМ СР, філія Кежмарок інж. Людовіта Зваленого, у якого саме 24 вересня виповнилось 30 ювілейних років роботи в ВЛМ СР.
Отож спочатку: чому лісівництво і чому саме Військові ліси?
Я багато разів задумувався, чому я вибрав саме цю роботу. Я не відношусь до класичної сім’ї лісівників, в котрій професія лісівника переходить з батька на сина на протязі декількох поколінь. Якось природно уже з малих років мене тягло в тому напрямку, а після закінчення гімназії в Левочі я не мав вагання, де продовжувати навчання. І хоча життя підкидає різні ситуації, про своє рішення з вибору професії я не пожалкував; якби прийшлось обирати іще раз – лісівництво було б на першому місці. А чому саме Військові ліси? Я родом з Левочі, а поруч знаходиться Левочська долина, де знаходилось лісоуправління. Військові ліси мали і, думаю, мають великий авторитет і тому заява про працевлаштування була подана саме туди. Мене прийняли і мені якось не хочеться вірити, що це було 30 років тому.
Згадки про ваші перші робочі враження у бувшому лісоуправлінні Левочська Долина, влиття до колективу і твої згадки про нього, з декотрими з них ти працюєш і до сьогодні.
Дуже добре пам’ятаю свій перший робочий день. Я прийшов в адміністрацію у Кежмарку, звідки мене забрав начальник з Левочської Долини пан Ярослав Станчік. Після вступної співбесіди у директора і підписання договору, ми пішли в секретаріат. Там з двох сторін за мене взялись пані Валчакова і Літакова, завели в канцелярію, посадили в крісло і почали допит. Я виказав про себе все. Гадаю, що ні один кадровик не зміг би за такий короткий час отримати стільки інформації про нового працівника. В лісоуправлінні моєю першою роботою був лісний розсадник і експедиційний склад в Левочі. Незабаром були різні роботи від матеріалів, лісного господарського обліку і до заступника начальника. Після виходу пана Станчіка на пенсію я став з 1993 року начальником управління. В колективі я був наймолодшим. Більшість працівників в управлінні мали коло п’ятдесяти, але ніхто не дав мені відчути, що я початківець. Згадую начальника управління Ярослава Станчіка, який мав стільки терплячості пояснювати мені і направляти, Яна Кокавца, Мішу Цігоня, Валента Слодічака та багатьох інших, з якими мене пов’язують приємні згадки, і від яких я навчився того, що школа людині не дасть. Людина згадує минули часи здебільшого з ностальгією і пам’ятає тільки хороше. Порівнюючи з сьогоденням тоді працювалось істотно вільніше, завдання були нижчі, а людей було більше.
Організаційні і господарські зміни призвели до утворення Лісоуправління Левочська Долина і твій перехід на іншу посаду в рамках філії
Друга половина дев’яностих років з погляду роботи була несприятливою. В той час в лісоуправлінні пройшла вікова заміна, колектив омолодився і я зразу ж став відноситись до старших. Місто Левоча почало пред’являти вимоги на свої бувші статки, йшла судова тяганина. Горіли пристрасті, нас звинувачували в багатьох речах, про які ми не мали навіть уяви. Після тривалих зволікань суди врешті прийняли рішення на користь міста Левоча, а в 1998 році ми віддали з нашого управління 3600 га. Це був період, коли вирішувалось, хто залишиться, а хто піде геть. Було дуже цікаво спостерігати, як декотрі люди проявили себе. Щось подібне сталось і в сусідньому управлінні в Любіці, таким чином нас об’єднали. Левочській Долині залишилось лісництво. Після кадрових змін в керівництві я деякий час працював у філії Кежмарок, потім знову повернувся і працюю тут до тепер як директор лісоуправління.
Робота в лісоуправлінні Любіца, якого, думаю, найбільше засягла реституція в рамках філії, досить важка, особливо з огляду на співпрацю з суміжними суб’єктами та різноманітністю виробництва.
Суспільні та економічні умови, що змінюються, призвели в рамках підприємства Кежмарок до поступової реорганізації. Лісоуправління Любіца своїм розташуванням було прямо приречене, аби після занепаду шкілки його якось природно приєднати до лісоуправління. Потім почалось будівництво, потім – сільське господарство. На сьогоднішній день лісоуправління Любіца має великий розмах і на нестачу діяльності жалітись не може. Цьогорічна вирубка складе приблизно 22 000 м3, виростили 610 тис. саджанців, в рамках сільськогосподарської діяльності забезпечуємо випас 400 голів худоби, косимо і мульчуємо 977 га гірських лук і пасовищ. Провели рекультивацію 40 га площі. Маємо каменоломню в Топорці, а будівельною технікою проводимо ремонти доріг не тільки в межах управління, але й цілого підприємства.
Зниження вирубки та загальносуспільні тенденції у сфері енергетики створили передумови для повністю нового виду діяльності – виробництва дендромаси. Після відносно важкого початку нам вдалось у цьому році підняти цю діяльність на рівень 10 000 т. Процес передачі статку триває, але погляди багатьох людей на фірму значно змінились. Громади в Рускіновцях і Дворціях передали нам землю в оренду, а ОЛГ проводимо на нецілих 700 га лісної території. Добре співпрацюємо з ІКВ Жаковце, звідки люди цілий рік працюють на оновленні водотоків. Своєю різноманітною діяльністю ми даємо роботу багатьом людям, що сповнює мене добрими почуттями. І на доповнення, все це господарство знаходиться у веденні семи технічно-господарських працівників . Це люди на своїх місцях. Ні у кого з них я не зустрівся з проблемою, що то не можна, чи не можу або не хочеться. Я вже колись говорив, що мені щастить на хороших співпрацівників , а зараз я це підтверджую.
Вважаю, що тебе як лісівника захопило і мисливство.
Мисливство належить до нашої роботи і ми всі сприймаємо це як приємне різноманіття. Ми відносимось до області, де олень – головна тварина. Останні роки нам вдається кожного сезону упіймати сильних оленів з бальною оцінкою вище 200 С.І.С. Цього року маємо навіть золотого.
Думаю, що це результат піклування про трав’яну поросль і особливо підгодовування їх взимку якісними кормами. Уже за нами і оленяча тічка, а це час, який мабуть захоплює кожного. Прогулянки з гостями вранці і ввечері, дружні бесіди в хатинах, мало сну, а між тим – поточна робота. Ми всі втомлені від цього, але все одно це найкраща пора року.
Як ми згадували у вступі, дата 24 вересня 2014 року з погляду твоєї роботи у ВЛМ однозначно не є кінцевою. Що б ти побажав собі, фірмі, сім’ї або що б ти іще хотів досягнути у плані роботи?
Усім біля себе хочу перш за все побажати здоров’я. Можливо це звучить трохи буденно, але коли людина сама перенесе якусь хворобу, то починає цінувати його більше.
Фірмі хотів би побажати стабільність, а нам в Кежмарку головне майнове урегулювання, яке нас значно обмежує в щоденному житті.
ЛІСОВА ПЕДАГОГІКА
її мета і внесок у лісівництво і суспільство
інж. Людмила Марушакова PhD, NLC – Інститут консультаційного лісознавства та освіти, Зволен
Лісова педагогіка як частина екологічного виховання – це наука про лісову екосистему та виховання людини до тривалого дотримання способу життя на прикладі дії лісових екосистем. Простіше можна сказати, що це наука про ліс у лісі. Вона призначена для всіх спеціалізованих груп, особливо дітям і молоді, родинам з дітьми, літнім людям та особам з особливими потребами. Використовує активізуючі методи і форми пригодницького навчання, навчання на основі спостережень і проектів, які тепер відносяться до найбільш сучасних форм навчання. Надає не тільки знання, але й впливає на емоційну сторону людини, підтримує отримання практичних навиків та усесторонній розвиток людини.
Значення лісової педагогіки для лісівництва
З погляду тривалості лісова педагогіка представляє собою прекрасний засіб для комунікації з громадськістю. Вона не є негайними ліками для виправлення громадської думки на користь лісівників, але систематична діяльність однозначно збільшує довіру до лісної професії. Під час програми лісний педагог простим і наочним способом пояснює принципи постійно триваючого господарювання у лісі. Таким чином усуває передсуди і помилкові погляди про саме лісівництво, тому що багато дезінформації походить саме з недостатності відповідних знань. Кредит професії лісівника збільшують автентичні зустрічі гостя лісу з лісним педагогом, котрий уважний як професіонал, а «в лісі почувається як вдома». Тому природньо, що формуванню відношення громадськості до лісів присвячують себе ті, хто найкраще розуміє ліс: лісники, а у випадку лісової педагогіки – лісні педагоги, які застосовують специфіку роботи з громадськістю у формі пригодницького навчання про ліс.
Лісова педагогіка намагається показати важливість здорового навколишнього середовища, в якому необхідно захищати воду і грунт, зберігати біорізноманіття, яке складається з різноманітних форм життя і своєю діяльністю підтримує використання оновлення джерел енергії. Не тільки ліси, але й саме лісівництво представляє собою надзвичайно важливий сегмент при вирішенні загальносуспільних проблем, таких як зміна клімату чи зелена енергія. Лісники в ролі лісних педагогів стають засновниками, захисниками лісів і своїм прикладом надихають особливо молоде покоління до відповідального та економного відношення до природи і лісів. З другої сторони, лісні педагоги ведуть головним чином дітей і молодь до розуміння речей в контексті. Важливо захищати ліси для людини, а не від людини. Використання дерев’яних предметів в щоденному вжитку та надання їм переваги перед пластиковими означає, що господарювання в лісі тривало на стійкій основі і приносить суспільству надзвичайну природну сировину, без котрої не можемо уявити собі життя. Саме діти часто боляче сприймають кожне зрубане дерево, тому їм потрібно показати, що хазяйнування є частиною нашого життя. Якщо зрозуміють ці речі змалку, то існує менша правдоподібність, що у дорослому віці, коли матимуть можливість впливати на громадську думку, не підлягатимуть односторонньому погляду. Більше того, часто посередництвом дітей, з якими займаються лісні педагоги, інформація передається і батькам чи бабкам і дідусям, а це вже додана ціна усієї програми. Таким чином, важливість лісів, їх значення, функції та переваги не насильною формою досягають свідомості суспільства.
Переваги лісової педагогіки для суспільства.
Сьогодні, в період найсучасніших технічних можливостей, стресу і забруднення повітря в містах, люди поступово втрачають контакт з природою, місцевістю, землею. Останні 100 років велика частина нашого населення проживає в міському середовищі, котре поступово викликає у людей відчуття напруження і стресу. Це спричиняється особливо швидким темпом, шумом, перенаселенням, часто забрудненим середовищем чи алергенами, що проявляється збільшенням хвороб від цивілізації. Час, проведений у гармонії з природою, людина поступово замінює перебуванням у розважальних центах, супермаркетах або ж біля телевізора чи комп’ютера. Особливо молоде покоління змінюється на інтер’єрну істоту, не знає почуття розслаблення на природі. Багато людей страждає від надмірної ваги, що також є наслідком шкідливого способу життя.
Щоб людина зберегла здоров’я та життєву енергію, їй необхідно постійно шукати рівновагу між працею і відпочинком та відновлювати сили. Лісове та природне середовище є для людини місцем відпочинку, символом життєвої енергії, місцем для активного проведення вільного часу, рекреації, туризму, метою яких є відпочинок, пізнання, здоров’я, розваги, культурна та спортивна діяльність. І в цьому випадку лісна педагогіка глобально не вирішує дану проблему. Однак, дає людині можливість активно проводити вільний час у природному середовищі, яке є не тільки прекрасним місцем для навчання. але має також благодатний вплив на здоров’я людини. Час, проведений у лісі, позитивно впливає на імунну систему людини, покращує фізичний і психологічний стан. Більше того, лісне середовище поглинає депресію, сум та покращує настрій. Чи це спричиняють дерева виділенням екологічно активних речовин, чи на людину заспокійливо впливає переважаючий зелений колір дерев. Після прогулянки з лісним педагогом учасники забирають з собою приємні враження та позитивну енергію.
Перебування у лісовому середовищі більшість людей надихає і мотивує . Саме тому і наука про ліс набуває інших розмірів. Ліс – жива аудиторія, а в лісній педагогіці жоден підручник не потрібен. Усе можна спостерігати, помацати, понюхати, послухати чи попробувати у живому виді. З погляду виховання та освіти лісова педагогіка набуває надзвичайного значення, особливо з огляду на сучасний напрямок освіти і науки про життя, а саме зусилля, що пов’язують теоретичні знання з практичними навиками, отриманими на місцевості.
Поступово лісова педагогіка знаходить своє місце між іншими видами лісової діяльності. відноситься до проектів, з якими лісівники зближуються з громадськістю, дають людям можливість зрозуміти ліс, але головним чином – складну роботу лісівників. Лісова педагогіка не є проектом з обмеженим часом дії. Наслідки цієї ініціативи проявляться тільки через пару років. Навіть якби ми змогли її зарахувати у форму роботи з громадськістю, у порівнянні наприклад з медіальною комунікацією, вона не дасть негайні наслідки. Зміна відношення до лісу і лісівництва шляхом лісової педагогіки триває набагато довше, але результати зазвичай більш тривалі.
